Технологія розвивального навчання

У чому полягає особливість технології розвивального навчання? - учитель повинен організувати навчальний процес таким чином: не обмежувати діяльність учня, будувати процес навчання так, щоб у ньому були елементи творчості, які передбачають комбінування, аналогізування, універсалізацію, випадкові видозміни. Стимулюють творчу діяльність учнів вдалий підбір творчих завдань, використання ігрових моментів та ін.

Технологія розвивального навчання дозволяє організувати навчально-пізнавальну діяльність учнів за такими принципами, які дають змогу кожному працювати самостійно, опанувати узагальнені прийоми розумової діяльності, розвивати свої творчі здібності.

Часто у важливих життєвих ситуаціях учням бракує чіткості переконань, єдності слова і діла, громадської активності, які заступають користолюбство, прагнення розваг, несформованість естетичних смаків. Це означає, що завчене ними ще не стало належно осмисленим, не трансформувалося в основні чинники життя. Такі риси виявляються і в досить розвинених інтелектуально дітей, які теоретично обґрунтовують усе правильно. Тому педагог покликаний створити умови для усвідомленого осмислення й застосування знань у повсякденному житті.

Творча особистість володіє високим рівнем знань і потягом до нового, оригінального, вміє відкинути звичайне, шаблонне, їй притаманні творчі здібності, які відповідають творчій діяльності та є умовою її успішного здійснення.

Розвивальне навчання – спрямованість змісту, принципів, методів і прийомів навчання на досягнення найбільшої ефективності розвитку пізнавальних можливостей школярів (сприймання, мислення, пам’яті, уяви та ін.).

Головною його метою є формування активного, самостійного, творчого мислення учня, поступового переходу на цій основі до самостійного навчання.

На початку 30-х років XX ст. Л. С. Виготський висунув ідею навчання орієнтованого на розвиток дитини як на основну мету. На його думку, знання не є кінцевою метою навчання, а всього лише засобом розвитку учнів.

Фрагмент уроку. 

Слово вчителя.

На сьогоднішньому уроці ми проведемо круглий стіл на тему: "Суржик чи літературна мова?". Вдома ви ознайомилися з інформацією за посиланням Суржик - проблема українськох мови та підготували тези для обговорення.

Орієнтовані запитання для обговорення:

1. Поміркуйте, чому письменники вдаються до суржику

2. Прочитайте думки сучасних українських діячів про проблему суржику. З якими твердженнями ви можете погодитись.

Текст № 1

Суржик — це звичайна українська народна мова, якою спілкується переважна більшість населення. Причинами цього можуть бути й історичні, й географічні, й будь-які інші фактори. Загалом, суржик — це наша реальність (О. Доній).

Текст № 2

В Україні це явище природне, це наслідок панування Росії над Україною впродовж 370 років. Це данина панівній мові й водночас внутрішня потреба зберегти своє (Ю. Покальчук).

Текст № 3

Суржик — це, безумовно, природне явище. Воно побутує не тільки в українській мові, просто в інших культурах називається по-іншому. Подекуди захист мови від суржику затверджений юридично. До прикладу, у Франції є закон, що забороняє вживати слова англійського походження, навіть такі вигуки, як «wow». І правопорушників за це штрафують (М. Попович).

Текст № 4

Яке ж це природне явище? Звісно, воно штучне. Нанесене нашими ворогами, нашою некритичністю до мови, нашою безхребетністю, незнанням своєї історії, байдужістю до того всього, а найперше — до своєї мови. Це все тому, що ми довгий час не мали своєї держави (І. Калинець).

Текст № 5

Суржик — це вкрай хибне явище, хворобливе і негативне. Воно природне на периферії, але разом із тим аномальне, нездорове і провокативне. Суржик принижує людину, яка, не знаючи чужої мови й прагнучи до неї достосуватися, забуває свою рідну... (П. Мовчан).

3. Кажуть, що спілкуватись суржиком –  це однаково, що їсти суп з концентрату. Погодьтесь або спростіть думку.